ЩОБ У СЕРЦІ ЖИЛА БАТЬКІВЩИНА.
(урок-концерт для учнів 6 класу)
Мета: поглибити
знання учнів про рідну державу, показати, як у творах мистецтва
зображується Україна, прищеплювати любов
до рідного краю, виховувати почуття національної гідності і патріотизму.
Обладнання: комп’ютер, мультимедійний проектор, вишиті рушники, калина.
Хід уроку
На екрані демонструються слайди з пейзажами України. Звучить аудиозапис пісні про Україну («Це мій рідний
край»)
Вступне слово
учителя (читає вірш
Л. Костенко)
Буває,
часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що
хоч спинись і з Богом говори.
Дорогі діти!
Сьогодні у нас незвичайний урок, ми з вами будемо одночасно і активними
учасниками, і вдячними глядачами на уроці-концерті, присвяченому 25-річчю
незалежності нашої Батьківщини. Темі
України присвячено дуже багато творів у різних видах мистецтва.
Бесіда з учнями.
-Які ви знаєте
види мистецтва?
- Назвіть
твори, у яких автор зображує Україну?
(учні
висловлюють свої думки)
-
А
що для вас Батьківщина? (учні складають асоціативний кущ)
Батьківщина,
як і мати, у кожного одна. Україна… Яке мелодійне і чарівне слово! Скільки
глибини в ньому… Це - земля, « рясно уквітчана, зеленню закосичена, це безмежні
ліси, зелені луки та долини, бездонна синь небес, тихі плеса річок, сині очі
озер та ставків… Це все – наша Україна.
Інсценізація
народної легенди «Україна»
Автор. Якось
Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали
елегантність i красу, угорці — любов до господарювання, німці — дисципліну i
порядок, росіяни — владність, поляки — здатність до торгівлі, італійці одержали
хист до музики... Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону i
раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишиванку, руса
коса переплетена синьою стрічкою, на голові мала вінок із червоної калини.
Бог: Хто ти? Чого
плачеш?
Дівчина: Я — Україна, а
плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. Сини мої на чужині, на
чужій роботі, вороги знущаються з вдів та сиріт, у своїй хаті немає правди й
волі.
Бог: Чого ж ти не
підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же допомогти тобі?
Автор. Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши
правицю, зупинив її.
Бог: Є у мене
неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це — пісня.
Узяла дівчина
— Україна дарунок i міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько
Всевишньому i з ясним обличчям i вірою понесла пісню в народ.
Учитель. Цей
неоціненний дар передається з покоління в покоління. Пісня з нами усюди. Вона
висловлює смуток і біль, радість і щастя. Найкраща пісня – українська, бо у ній
є душа.
Виконання пісні «Україночка
мала»
Учитель.
Кожен вкладає в поняття «Батьківщина». «рідний край» щось своє, особисте. Багато
цій темі присвятили свої твори і наші поети-земляки. Сьогодні ми не можемо не
згадати Галину Берізку –
жінку-легенду, життя якої – це справжній
подвиг, яскравий приклад для наслідування патріотизму, доброти, людяності,
духовності. На прикладі життя і творчості
цієї мужньої людини кожен з нас мусить задуматися про сенс свого
існування, вміння залишатися самим собою за будь-яких обставин. Галина Спиридонівна – талановитий поет,
колишній в’язень ГУЛАГу. До початку 90-х років на її ім’я, на її твори тоталітарним режимом було накладено суворе
табу. 25 років тому, 24 серпня 1991року,
Верховна Рада України прийняла історичний документ виняткового значення
для долі українського народу — Акт проголошення незалежності України. І тільки після цього, у рік народження незалежної України, Галина Берізка була реабілітована.
На екрані демонструється відеофільм про Галину Берізку
(додаток до уроку).Учні читають її вірші.
Читець.
Все сниться –
мариться мені,
Що наша мила
Україна
Підняти зможе
із руїн
І правду, й
вільну Батьківщину.
Читець.
Слався, рідна
наша школо,
Від віку до
віку,
Поки течуть в
Чорне море
Українські
ріки!
Виростайте,
любі діти,
Від роду до
роду,
Возвеличуйте
таланти
Нашого народу!
Беріть в пам’ять
цвіт науки
І в життя
несіте,
Прикладайте
свої руки
До задумів
світлих!
За науку, за
турботу,
За велику
справу –
Виховання патріотів
Вільної
Держави –
Схиліть голови
уклінно,
Юні й
сивочолі!
Хай дзвенить в
віках незмінно:
Слава нашій
школі!
Сонечко ясне,
зорі злотисті,
Сяйте над
нашою школою!
Любу Вкраїну,
прекрасну, барвисту
Радуйте рідною
мовою –
Щедрою ласкою
Божою!
Виконання пісні на слова Галини Берізки «Моє село»
Моє село, в
минулім і сучаснім,
Для мене –
вища радість у житті.
В його труді,
в бутті його прекраснім –
Мої надії й
помисли святі.
Село моє – в
горінні непогаснім.
В пориві до
високої мети.
В бажанні
вічний пам'ятник звести
Аж до небес, у
синь блакитно-ясну.
Своїм селом
пишаюсь мимовільно,
Воно для мене
– не порожній звук,
В єднанні душ
і радіснім, і вільнім
Його краса –
це плід невтомних рук.
Учитель. Ми – українці! Це звучить гордо.
Майдан і Революція Гідності вразили не тільки Україну,
а й весь світ. Наша незалежна держава продемонструвала, що українці – міцна
духом волелюбна нація. У пам’яті людей – назавжди молоді патріоти нашої
держави. Про події на Майдані написано багато віршів, пісень. Серед них і вірш
нашої колишньої учениці Наталії Горобець.
Читець.
Я - струна,
відірвана від скрипки,
я - хвилина,
згублена в роках.
Я, дощем
постукавши у шибку,
розчинюсь у
маминих сльозах.
Чи знайдуть
притулок мої мрії?
Чи туди мій
човен держить курс?
Запануєм, браття,
у країні?
Чи ...? (Про
це й подумати боюсь).
Боже!
Богородице! Осанна!
Чи втамує біль
моя земля?
Як тепер
загоїти ці рани?
Як
"мутного" спекатись кремля?
Мій народ
пресвітлу душу має
і такого ж
прагне майбуття.
То чому нас
нелюди вбивають,
а їх прихвостні
нівечать нам життя?
Нам нема до
кого прихиститись,
ми - мільйони
згублених стежин.
Залишилось
тільки помолитись:
"Боже,
Україну бережи!"
Учитель. Наша
рідна Україна живе! І ми повинні наш край зробити найпрекраснішим. Бо це – наша
рідна земля, яка дає нам силу, життя. Пам’ятаймо, що Україна у нас одна, а наша сила в єдності.
Читець.
І заспіває
знову Україна,
І оживе її
свята земля.
І пам’ятаймо:
тільки в
єдності - народу сила,
Тож стали
золотими ці слова.
Дівчина-Україна.
Я—Україна,
я—страдниця-мати,
Яка споконвіку
була у ярмі
Турецькім,
російськім.
Та всіх не
назвати,
Бо зайди є
різні, а муки одні.
Не тільки
чужинці мене шматували,
Були і свої в
нас жорстокі тирани.
Вони видавали
укази й закони,
Тому і
загинуло всіх нас мільйони.
Немов маля, що
в муках народилось,
У долі,
радості і різних неладах,--
Так я з неволі
відродилась
І намагаюся
стояти на ногах.
Ще зовсім
молода та непокірна,
А на
чолі—блакитно-жовтий стяг,
Прошу мені
служити вірно,
Нехай Господь
благословить мій шлях.
Звучить пісня Т.Петриненка
«Україна»
Учитель (читає
уривок із вірша В. Сосюри «Любіть Україну»)
Любіть
Україну, як сонце, любіть,
Як вітер, і
трави, і води…
В годину
щасливу і в радості мить,
Любіть у
годину негоди.
Любіть Україну
у сні й наяву,
Вишневу свою
Україну,
Красу її,
вічно живу і нову,
І мову її
солов’їну.
Література.
1. Світлична
Л. І. Козацька держава — наша гордість і слава! Свято для учнів середньої школи.
– Класному керівнику. Усе для роботи.- №5(89)- с.91.
2.Система
громадянського виховання в школі / [упоряд. Ж. Сташко]. – К. : Вид. дім
«Шкільний світ»: Вид. Л. Галіцина, 2006. – 128 с. – (Бібліотека «Шкільного
світу»).
3.Чорна К. І.
Виховання громадянина, патріота, гуманіста : науково-методичний посібник / К.
І. Чорна. – К. : ПП «Медіана», 2004. – 59 с.
4. Юр’єва Г. В., Стрільчук В. В. Урок пам’яті
Небесної Сотні. – Класному керівнику. Усе для роботи.- №5(89)- с.78
Немає коментарів:
Дописати коментар