УРОК-ЗУСТРІЧ З УЧАСНИКАМИ АТО ДЛЯ 9 КЛАСУ "БАТЬКІВЩИНА У МОЄМУ СЕРЦІ"

Черняк Олеся Василівна, учитель зарубіжної літератури загальноосвітньої школи  І-ІІІ ступенів с. Могильне  Гайворонського району  Кіровоградської області.

Батьківщина у моєму серці

(урок-зустріч з учасниками АТО для учнів 9 класу).

  Мета уроку: зміцнювати патріотичні почуття учнів, сприяти їхньому духовному розвитку.

   Обладнання: карта України, малюнки учнів на відповідну тематику, проектор для демонстрації слайдів.

                                                 Не розчаровуйсь в Україні, а розумій її печаль.

                                                Що робиш ти для неї нині – у себе спершу

                                                запитай.

 І. Слово учителя.

  Дорогі діти! Ось ще одні веселі канікули пролетіли на крилах теплого і ласкавого літа. І знову вересень, і шкільний дзвоник кличе вас до праці. Тож вітаю всіх з початком навчального року і щиро бажаю вам, щоб ця праця не була примусовою, нехай вона приносить вам радість і хороші результати.

 Починаємо навчальний рік першим уроком, який називається «Щоб у серці жила Батьківщина». Безумовно, це патріотична тема. Вона є однією з основних для школярів – майбутнього нашої країни.

 Поняття Батьківщини росте разом з вами, збагачується новим і глибшим змістом. Нещодавно воно обмежувалось для вас рідною хатою, де ви  вперше пізнали любов й опіку мами і тата, ласку бабусі, мудрість дідуся, тепло родини. Проминуло раннє дитинство – і вже стежинка привела вас до школи. Саме тут ви відкрили для себе, що ви не просто діти своїх батьків, а ще й українці, громадяни великої і прекрасної держави. В школі про Україну ви дізналися дуже багато цікавого. Давайте за допомогою невеличкої вікторини згадаємо.

- Скільки років незалежній Україні?

- Які ви знаєте державні символи України?

- Що символізують кольори на прапорі України?

- Які є моря на території України?

- Яке місто в Україні є обласним центром і назване ім’ям видатного пета?

- Як звали братів і сестру Кия, на честь якого названо столицю нашої держави?

- Хто охрестив Київську Русь?

- Кому належать слова «Чужому научайтесь й свого не цурайтесь»?

- Хто представив Україну в цьому році на конкурсі «Євробачення»?

  Дуже приємно чути від вас відповіді.

 Історія народу України дуже трагічна. Майже кожне століття розпочате голодними роками, різними епідеміями хвороб, спустошливими війнами, чужоземними навалами. Але ми вистояли , тому що ми – українці, ми маємо сильне коріння, яке сягає в глибину тисячоліть.

 Шлях до незалежності нашої країни був важкий і тернистий. Але народ-великомученик зніс на своїх плечах всі незгоди  і нарешті звільнився від пут. Ось уже минуло 25 років з того часу, як Верховна рада України проголосила Акт про незалежність нашої держави. 25 років – це дуже мало часу в порівнянні півтисячолітнім поневоленням, щоб Україна стала багатою країною.

 І, мабуть, дехто з вас, навіть у вашому віці, думав про те, що було б добре жити  десь в Америці чи у Франції. Але ми не повинні розчаровуватись в Україні, бо це наша Батьківщина, саме тут випала нам доля народитися, тому для нас вона рідна. (Звернутися до епіграфу уроку).

 Дорогі діти, ви поки що тільки учні. Що ви можете зробити для нашої Украни?

(Учні відповідають).

 Кожен справжній патріот розуміє печалі та болі  своєї країни. Наш сьогоднішній найголовніший біль – це війна на сході України. Більш як два роки тому ми з вами не знали багатьох слів,  пов’язаних з війною. Ще недавно ми особливо не звертали увагу на слова «Слава Україні – героям слава», а тепер ці слова набули нового змісту. Тепер вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумнівів, що ці герої – хлопці, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які повертають поранених в зоні АТО з того світу, волонтери, на плечах яких тримається наша армія.

ІІ. Презентація слайдів про АТО на сході України, про наших земляків учасників цієї війни.

ІІІ. Слово учителя.

 Сьогодні у нас, діти, є можливість поспілкуватися з людьми, які знають про війну не з книжок і не з екранів телевізорів. Вони були учасниками антитерористичної операції і знають багато про неї. Тепер будете знати їх в обличчя. (Представити учням земляків, які прийшли на зустріч). Ви можете поставити їм запитання і послухати їхні відповіді.

ІV. Спілкування учнів з героями-земляками.

 Можливі варіанти запитань дітей:

- Якими були ваші обовֹ’язки  під час служби в зоні АТО?

- Розкажіть, будь ласка, про умови існування солдатів у зоні АТО.

- Які обереги носять при собі солдати?

- Скажіть, будь ласка, а якими були ваші позивні під час служби?

 - Що значить на війні братерство і дружба?

- Чи підтримуєте ви зараз якісь зв’язки зі своїми побратимами?

- Як ставляться місцеві жителі Донбасу до українських військових?

- Чи вірите ви , що нашим військовим вдасться звільнити схід України від окупантів?

- Який день вашої служби в зоні АТО самий пам’ятний для вас?  

V. Слово учителя.

 Дякуємо вам, наші герої, за вашу службу, за вірність Україні. Бажаємо вам міцного здоров’я, родинного щастя і миру.

  Скільки віршів та пісень складено за декілька років про трагічні події на сході України. До вашої уваги декілька віршів та пісень.

VІ. Виступи учнів.

                 

                   ***

І помертвіло літо на землі:

Війною знову брат пішов на брата.

Злітаються на тризну упирі,

Тривожно праху Вічного Солдата.

О, як йому дивитись із небес

На Україну, за яку загинув?

Якби лиш зміг, то істинно б воскрес,

Щоб захистити рідних, внука й сина.

Та золотисте поле і блакить

Цвіт нації до бою піднімають.

Щоби народові не виживати – жить,

Вкраїнські хлопці знову помирають.

                        ***

Несе старенька пенсії шматочок:

«Це діткам, що воюють, на війну. –

І довго вузлик мне тремтячими руками.-

Я уночі давно не сплю».

Не шкода  їм ділитися останнім,

Багатства не затягне вир.

Проживши в голоді, з бідою,

Вони вже точно знають:

Що найцінніше – мир!

 

                            Розмова з мамою 

                 (Хлопцям, які захищають Україну)

Мамо, у нас зараз тихо, а вчора був перший бій.

Ми воюємо, як пишуть, на самій передовій.

Страшніше тут, як у фільмах, - все справжнє: постріли, смерть…

Вночі мені сняться руїни, тікає з-під тіла твердь.

     Синочок, відмовсь воювати. Я ночами плачу, не сплю…

     Донечка каже вже «тато» - боюсь за долю твою.

Я бачив, як хлопці гинуть. Мені – лише двадцять один…

За нами земля вкраїнська. ЇЇ я також, мамо, син.

Я, рідна, втекти не зможу – тут наша земля, далі – Ви…

О ЯК МИ БУДЕМО ЖИТИ, КОЛИ НЕ БУДЕ ВІЙНИ !

Виконання учнями пісень про Україну.

VІІ. Слово учителя.

 Кожного дня, щогодини Україна завдяки таким чоловікам-відчайдухам, серед яких і наші славні земляки, виборює право бути суверенною, єдиною державою.

 Тож молімося за нашиж мужніх захисників і просімо у Бога одного: аби вони живими і здоровими якнайшвидше повернулися додому до своїх матерів, дружин і дітей.

            Література

1.     Всесвітня література в сучасній школі. – К., 2015. №9, С.2.

2.     8. Стельмахович М.Г. Виховні цінності традиційної української родини //Цінності освіти і виховання. Наук. метод. збір. /За заг. ред. О.В.Сухомлинської. – К., 1997. – С. 129–132.