Янишина Валентина Миколаївна,
заступник
директора з навчально-виховної роботи, вчитель фізики загальньоосвітньої школи
І-ІІІ ступенів №2 м.Гайворон
Тема: "Україна вільна і незалежна".
Патріотичне виховання - це сфера духовного життя,
яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне,
що любить і ненавидить людина, яка формується.
В. Сухомлинський
Мета: сформувати ціннісне ставлення до держави, родини, громадянина, почуття належності до своєї країни,
її історії та традицій, розвивати громадянські цінності: патріотизм, людяність, толерантність, розвивати
логічне мислення, вміння порівнювати, аналізувати, узагальнювати і критично
оцінювати історичні факти, робити висновки, відстоювати власну позицію, виховувати любов до рідного краю,
дбайливе ставлення до скарбів Батьківщини, розуміння людини – як найвищого
творіння.
Обладнання: державна
символіка, вишитий рушник, хліб-сіль, букет із кетягів червоної калини і
колосся , музичний запис гімну України, писанка, бандура, український віночок,
«Кобзар».
Хід уроку
І. Організація
учнів до уроку (Учитель вітає дітей із початком нового навчального
року, висловлює побажання здоров’я, успіхів у навчанні, гарного настрою.)
ІІ. Оголошення теми і мети уроку
Ми сьогодні
будемо говорити про громадянські цінності: патріотизм,
людяність, толерантність, про історію нашої Батьківщини, її національні
надбання, звичаї, традиції та символи.
Успішна держава
– це успішні громадяни, які сповнені національної свідомості, любові до рідного
краю, свого народу, шанобливого ставлення до його культури, традицій та
звичаїв, горді за свою землю і здатні поважати своїх сусідів, толерантно
ставляться до культури всіх народностей, які проживають в Україні.
Сьогодні
як ніколи постає питання про національне-патріотичне виховання підростаючого
покоління, виховання незалежної і гармонійної особистості, справжніх патріотів
нашої Батьківщини – це і є найголовніше наше завдання.
Виховання
– дуже відповідальна справа. Як виростити гармонійну особистість, на які
моральні цінності зорієнтуватися? Як зберегти і примножити доброту, людяність, любов до рідної
землі, повагу до держави та людей?
На мою думку, важливим фактором має
стати славне минуле нашого народу, його найкращі надбання, звичаї і традиції.
Першочергове місце відводиться принципу гуманізму, який передбачає визнання
того, що людина – найвища цінність на Землі, передбачає опору на особистість,
яка здатна до самовдосконалення. Ми повинні пам’ятати не лише трагічні сторінки
історії, а розглядати самоцінність особистості як результат національного
виховання разом із власним саморозвитком, навчитися знаходити гідне, схвальне і добре в національній історії.
Були
різні часи для нашої держави: занепаду і розквіту, війни і перемоги, злуки і
тотального роз’єднання. Але
наш мужній народ зумів пережити це і вистояти. Через роки нарешті здійснилась
мрія наша - жити у власній незалежній державі.
Настали сприятливі умови для самоутвердження українства.
Сучасна Україна як самостійна і
незалежна держава існує від 24 серпня 1991 року. 24 серпня 1991 року Верховна
Рада прийняла Акт проголошення незалежності України. А 1 грудня Акт було
підтверджено Всеукраїнським референдумом. Ці історичні кроки визначили волю
українського народу, його право на самовизначення, передбачене Статутом ООН та
іншими міжнародно-правовими документами.
Наша держава – своєрідний феномен:
одночасно древня і юна, славнозвісна і маловідома. На політичній карті світу як
самостійна держава з’явилася порівняно недавно, але її праматір –
трипільська цивілізація, а потім – Київська Русь відомі своєю величчю на весь
світ.
Історична доля України складалася
непросто. Були важкі періоди невдач і розчарувань, гоніння і роздробленості. Та
на всіх історичних перехрестях, як власну душу, нетлінний скарб, народ плекав
рідну мову, власну культуру і звичаї. Ми, немов найдорогоціннішу монету,
карбували свої кращі риси: волелюбність, працьовитість, щедрість і
відповідальність.
Нам є чим гордитися:
·
нинішня
Україна – одна з найбільших держав у Європі. Саме на території України вчені
визначили географічний центр Стародавнього Світу;
·
за
наявністю природних ресурсів Україну вважають найбагатшою країною в Європі;
·
на
Всесвітньому конкурсі мов у Парижі українська була визнана однією з
наймелодійніших (близько 70 років тому).
Але найголовніше, Україна є домівкою майже
45 мільйонів
громадян, кожний з яких – талановита, непересічна особистість.
Кожна держава має свої відзнаки. Крім
офіційних атрибутів держави – герба -
розпізнавальний знак держави( Герб - це символ
влади, емблема держави. Цей знак - картинка зображується на прапорах, грошових
знаках, печатках, офіційних документах. Український народ має герб - тризуб.
Він дуже старовинний. Запровадив його князь Володимир Мономах. На гербі можна
побачити зброю: лук, меч, а якщо придивитися: слово - воля. Тризуб символізує
мир і творчу працю споріднених поколінь), жовто-блакитного
прапора(жовтий колір - це
колір пшеничної ниви, колір хліба - зерна, що дарує життя всьому сущому на
землі, це колір сонця, без лагідних променів якого не дозрів би, не заколосився
життєдайний колос, а блакитний -це
колір ясного, чистого, мирного неба), гімну(урочиста пісня, яку виконують стоячи
під час свят та урочистих подій, які презентують нашу країну на міжнародних зустрічах,
симпозіумах, змаганнях), існують ще й народні символи. Їхнє призначення: збереження і
примноження історичної пам’яті народу певної території, тобто така собі
соціальна ідентифікація. Елементами народної самобутності наділені рослини,
тварини, предмети побуту і їжа, музичні інструменти тощо.
Хліб-сіль на вишитому рушнику
Дорогих гостей у нас зазвичай
зустрічали хлібом-сіллю на вишитому рушнику. Ця традиція з давніх-давен дійшла
до наших днів. Вона засвідчує шанобливе ставлення до того, кого зустрічають, і
відкритість та гостинність господарів. Це знак довіри, побажання достатку та
щастя.
Червона калина
Калина для українців – символ родини,
отчого дому, рідної землі. Кетягами спілої калини прикрашали дівчата віночки та
весільний коровай. А на могилах козаків, які не повернулися додому, садили
калинові кущі – знак пам’яті та любові.
Жито
Жито – символ життя і життєвого
благополуччя. Це основа всього живого; є дійсною основою життя навіть за
своєю назвою – в них спільний корінь: жито зростає в житті, а життя виростає з
жита. Тож жито – від життя, а життя неможливе без хліба, який, у свою чергу,
неможливий без жита... Окрім усього, жито – виразник життєвої мудрості.
Українська вишивка
Україну можна пізнати серед інших
держав і за вишивкою. Українським візерункам притаманні як геометричні
орнаменти, так і рослинні та зоологічні. Про те, що це ремесло було в пошані на нашій землі здавна,
свідчать кам’яні скіфські баби, на яких добре збереглися схематичні
орнаментальні зображення на одязі. Вишивка – символ незламності народу та
оберіг його майбутнього. Сьогодні вишивкою оздоблюють рушники, одяг, предмети
побуту, це вважається стильно і сучасно.
Бандура
Бандура – унікальний музичний
інструмент, який практично немає аналогів у світі. Разом із кобзою та
лірою вважається національним символом українців. Кобзарі і бандуристи, співці
нашої історії, нашої слави, піднімали дух народу творили епос України. Були
першими журналістами і поетами, композиторами і піснярами. Ходили від села до
села, знали що, де відбувається, які настрої у народу, розповідали у піснях і
думах про побачене і почуте, про славне лицарство козацьке, гетьманів, славні
подвиги, людське горе у неволі.
Українська мова
Говорити про розвиток культури народу
і нічого не сказати про розвиток мови – це все одно, що будувати хату і забути
про її фундамент. Наша мова – не лише засіб спілкування, а й знаряддя,
інструмент духовної діяльності людини. Завдяки мові людина мисляча – це насамперед людина, яка фантазує. Без такої здатності ми
не мали б не лише трагедій Еврипіда і Шекспіра, «Фауста» Гете й гоголівського
«Вія», а й теорії Ейнштейна та всіх матеріальних надбань цивілізації – від
простого колеса до комп’ютера.
Українська пісня
Українська пісня – душа народу, яка
знайшла своє вираження та відображення в співочих образах. Переживання,
будь-які враження, релігійні вірування та погляди висловлювались в різних
пісенних жанрах. Натхнення для створення мелодій народ черпав звідусіль. Своїм
походженням пісня походить з сивої давнини, з часів, коли наші предки були
язичниками, вірували у вищі сили природи, відповідно, в більшості пісень вони
замовляли, спонукали та дякували силам дощу, сонця за поміч в збиранні
родючого врожаю тощо. Пісня для українців стала найдорожчим та невичерпним
народним скарбом.
Писанка
Національний символ України. Його
дарують, ним обмінюються у Великодні свята.
Дерево – верба
Національний символ України. Оспіване
у народних піснях, віршах, воно освячується у церкві перед Великоднем і
зберігається у домівках як засіб від злих сил.
Віночок
Віночок, сплетений з
квіточок і трав, оздоблений яскравими стрічками, — один з найдавніших
українських символів. Образ української дівчини неможливий без гарно увінчаної
квітами голови. Та мало хто сьогодні знає, що це не тільки чудова прикраса, яка
формує естетичний зовнішній вигляд юної українки, а перш за все — важливий
елемент — символ українського життя. Цей витвір мистецтва був книгою душі
дівчини: мовою квітів вона виражала свої почуття, стан душі, події, які
відбувалися в житті. Не менше значення приділялося
стрічкам: їх кольору, довжині, підбору. Дванадцять кольорів, кожен з яких був
оберегом, і лікарем, захищаючи волосся від чужого ока.
Стрічки вимірювали по довжині коси,
розрізали нижче коси, щоб її сховати. Найпершою по центру в’язали
світло-коричневу — символ землі–годувальниці, пообіч якої жовті — символ сонця, за ними — світло-зелені й
темно-зелені — краса та молодість, голубі й сині — небо і вода, що надають силу й здоров’я.
Далі йшли жовтогаряча — символ хліба, фіолетова — мудрість, малинова —
душевність і щирість, рожева — достаток. Білу вплітали лише тоді, коли кінці її
були розшиті сріблом і золотом (на лівому — сонце, на правому — місяць). Не
вишита стрічка не пов’язувалася, це був символ пам’яті про померлих. Дівчата,
що вплітали у віночок мак, підв’язували до нього червону стрічку — символ
печалі й магічності.
Сирота вплітала в косу та у вінок блакитні стрічки. І люди
при зустрічі обдаровували таку дівчину подарунками, хлібом, грошима, бажали їй
стати щасливою й багатою. Дівчина ж у вдячність дарувала тим людям стрічку з
вінка.
«Кобзар»
Збірка
віршів Т.Шевченка , яку знають в
усьому світі.
«Як умру то поховайте мене на могилі,
серед степу широкого на Вкраїні милій, щоб
лани широкополі і ліса і кручи було видно було чути як реве ревучий...»
Ми маємо
не тільки ідентифікувати себе з українським народом, але й прагнути жити в
Україні, розбудовувати свою країну, служити Вітчизні на шляху її національного
демократичного відродження, працювати на її благо, захищати її, поважати закони
України і дотримуватися Конституції, володіти державною мовою, визнавати
пріоритети прав людини, поважати свободу, демократію, справедливість,
поглиблювати знання про Україну.
Формувати
ціннісне ставлення до держави, родини, громадянина, почуття належності до своєї
країни, її історії та традицій, розвивати громадянські цінності: патріотизм,
людяність, толерантність, розвивати логічне мислення, вміння порівнювати,
аналізувати, узагальнювати і критично оцінювати історичні факти, робити
висновки, відстоювати власну позицію, виховувати любов до рідного краю, дбайливе
ставлення до скарбів Батьківщини, розуміння людини – як найвищого творіння.
Щоб лиш Україна міцніла й цвіла. Справді, не треба більшого щастя, щоб лише
Україна розвивалася, зміцнювалася, а ми, її громадяни, робили все для того, щоб
вона якнайшвидше стала в ряд з передовими країнами світу.
ІІІ. Закріплення вивченого матеріалу
Ми - українці! Це
звучить гордо. Нам пощастило народитися на мальовничій землі.
Патріот - з грецької означає
«земляк», «співвітчизник», людина, яка любить свою Батьківщину.
Патріотизм
- це любов до Батьківщини, до свого народу, кожен з нас має бути патріот своєї
Батьківщини.
Отже, для кожної людини найдорожча, наймиліша та земля, на якій ми народилися,
де живуть наші батьки, дідусі і бабусі, де поховані наші предки. Це - наша рідна земля,
наша люба Україна.
Любімо і шануймо все, що є наше, найдорожче і найрідніше. Адже ми без
Батьківщини, як птах без крил. Хочеться вірити і сподіватись, що ви виростете
справжніми синами рідної матері - України, не залишите її в біді, а допоможете
піднятись, розквітнути, щоб із гордістю і ви, і ваші діти могли сказати: «Ми -
українці».
Список
використаних джерел
1.
Сухомлинський В.О. «Методика виховання колектива» – К., 1983.
– 139 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар